Зміст цих підстав захисту у коментованій статті не розкривається, але він простежується у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію абсолютних чи відносних правовідносин. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Будь-яка особа має право на захист свого права та інтересу, що не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, сумлінності, розумності. Апеляційний суд, встановивши, що оспорюваний договір дарування спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання його від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника, дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору дарування недійсним. Разом із тим апеляційний суд помилково за значив, що цей договір є фіктивним.
Так, згідно з цивільно-процесуальним законодавством будь-яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оскарженого права. Із змісту філософськи викладеного рішення важко зробити однозначні висновки щодо змісту поняття “охоронюваний законом інтерес”. Проте в ньому простежується певна ідея, яка полягає у тому, що на думку Конституційного Суду України, охоронюваний законом інтерес необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Іншими словами, охоронюваний законом інтерес особи безпосередньо не ґрунтується на його наявному суб’єктивному праві, яке, однак, може у неї виникнути у результаті застосування відповідного способу захисту. Найбільш повно такий інтерес проявляється у випадках пред’явлення позовів про визнання правочинів недійсними.
Визначення цієї поведінки через право (можливість) або через обов‘язок залежить від суб‘єкта здійснення такої діяльності, а також волевиявлення учасника цивільного правовідношення, права якого піддалися несприятливому впливу. Для уповноваженої особи застосування захисту складає право, яке включає, як право самостійно здійснити відновлення порушеного права в межах та в порядку, визначеному законом (право на самозахист), так і звернутися до уповноваженого державного чи громадського органу або до особи за захистом свого права чи інтересу. Здійснення такого захисту для державних чи інших органів (осіб), якщо воно складає їх повноваження, є обов‘язком.
Різниця Між Трудовим Та Цивільно-правовим Договором
Тому слід відрізняти обов‘язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов‘язання, що випливає з договору (ст. 611, 623 ЦК), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов‘язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава eighty two ЦК). Якщо сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією зі сторін другій стороні не пов‘язане з виконанням зобов‘язання, що випливає з цього договору, то підлягають застосуванню правила глави eighty юрист онлайн two ЦК. Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов‘язань за договором, може бути обмеженим (ст. 616 ЦК), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст. 1166 ЦК).
Також, існує форма захисту права в цивільному судочинстві – тобто обумовлена законом діяльність компетентних органів щодо захисту права, що полягає у встановленні фактичних обставин цивільної справи, застосуванні відповідних норм права, визначенні способів захисту права й винесенні рішення [4, c.211]. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право на користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (стст.seventy one, 72, 116, 156 ЖК; ст.405 ЦК). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Але це не означає, що він втрачає інтерес щодо поповнення втраченого таким чином права. У зв’язку з тим, що цей інтерес охороняється законом, він може вимагати його захисту. Захист цивільних прав – одна з найважливіших категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права, без з’ясування якої дуже складно розібратися в характері та особливостях цивільно-правових санкцій, механізмі їх реалізації та інших питаннях, що виникають у зв’язку з порушенням громадянських прав. Дослідження даної категорії припускає, у свою чергу, з’ясування змісту і співвідношення ряду взаємопов’язаних понять, до числа яких насамперед відноситься саме право на захист.
Виконавчий Напис Нотаріуса, Як Спосіб Захисту Цивільних Прав: Переваги Та Недоліки
Він застосовується як виняток із загального правила судового захисту цивільних прав у випадках, прямо передбачених законом. Як адміністративно-правового способу захисту порушених авторських прав правовласник вправі звернутися до вищестоящого органу, а також до вищій посадовій особі організації, яка допустила це порушення. Засобом захисту в даному випадку буде виступати не позов, а саме скарга. ЦК та інші закони можуть установлювати для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. Наприклад, земельне законодавство регулює відносини, у тому числі цивільні, об’єктом яких є земля; сімейне законодавство містить норми щодо захисту цивільних прав, пов’язаних із сімейними відносинами, тощо. З урахуванням наведеного суд під час розгляду й вирішення цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що зумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.
Оскільки випадки і обставини, за яких може бути заподіяння моральна шкода, є досить різноманітними, ЦК допускає відшкодування завданої моральної шкоди грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Однак у кожному випадку суд повинен враховувати конкретні обставини справи, які, на його думку, мають суттєве значення для розгляду справи. Крім того, при визначенні розміру відшкодування суд повинен урахувати вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.three ЦК. Відновлення становища, яке існувало до порушення, має місце у випадку, коли припинення порушення суб‘єктивного права та притягнення винного до відповідальності недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі (застосувати реституцію).
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. В) відбувається застосування заходів, які відповідають характеру правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованим законом, не виходити за межі дозволеного. Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред‘явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог – протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.